Жнива досьпіли/Колись як ляжу в могилу я…
| ◀ Я читати не умію… | Жнива досьпіли «Колись як ляжу в могилу я…» |
Два брати ▶ |
|
II.
Колись як ляжу в могилу я;
Всї покінчу земнї турботи;
Могила травою поросте,
Між травов, муть квіти зітхати.
Кругом могили може буде
Шуміти якась деревина;
По нїй вітер нераз загуде,
На нїй щебтати ме пташина.
Днем сонце сьвітить ме як й тепер
Ночив місяць і зьвізди тоже;
Вітрець гратись з гомоном дїтвор,
Гуляти ме молодїж гожа.
Пора з поров буде мінятись,
Родитись і вмирати люде;
Все буде плакати й сьміятись,
Та мене вже більше не буде…
———O———