За 80 день кругом світа/XVI
| ◀ XV. З мішка з банковими білетами викинуто ще кілька тисяч фунтів | За 80 день кругом світа XVI. Фікс ніби зовсім не розуміє, про що йому кажуть |
XVII. Під час переїзду від Сінгапуру до Гон-Конгу виникають ріжні питання ▶ |
|
„Рангун“ також належав до півострівної та східної компанії й вживали його для переїздів в Китайськім та Японськім морях. Це був залізний гвинтовий пароплав, що уміщав 1760 тон з машиною в чотиріста сил. По прудкости він дорівнював „Монголії“, але ріжнився від неї меншою вигідністю кают. Таким чином містріс Ауду неможливо було умістить так, як того бажав містер Фогг. Тим часом перехід був всього в три тисячі пятьсот миль і тягся лиш одинадцять чи дванадцять день, а містріс Ауда була не дуже вередливою пасажиркою.
Першими днями того переїзду містріс Ауда ближче познайомилась з містером Фоггом. При всякім випадку вона висловлювала йому щиру вдячність, яку спокійний джентльмен приймав цілком байдужно та холодно. Жоден рух, жоден жест не виявляли в ньому хоч будь-якого, навіть самого непомітного хвилювання. Він пильнував, аби молода жінка ні в чому не терпіла невигоди. В певні години він регулярно з'являвся, коли не розмовляти з нею, то принаймні слухать її оповідання. Він був з нею надзвичайно чемним, але зі спритністю, грацією й спокійністю автомата, рухи якого пристосовано для цієї мети. Молода пані не знала що й думать, та Паспарту трохи познайомив їй, з якою оригінальною та ексцентричною[1] людиною звела її доля. Він освідомив її про заклад, що був причиною мандрівки цього джентльмена. Містріс Ауда посьміхнулась, але як би там не було, їй повернено було життя завдяки містерові Фоггові й він нічого не губив од того, що вона дивилась на нього крізь призму вдячности. Містріс Ауда підтвердила оповідання провідника про свою сумну історію. Вона, справді, належала до раси парсів, що займала перше місце серед тубольців. Де-кілька купців з цеї раси придбали в Індії великі капитали, торгуючи бавовняком. Один з них, сер Джемс Джеджі, дістав від англійського уряду шляхетство; містріс Ауда була родичкою цього багатого купця, що жив у Бомбеї. В Гон-Конзі вона сподівалась знайти брата в перших цього Джеджі, але не була певна, що знайде у нього захоронок. На це містер Фогг кожного разу відповідав, що їй нічого турбуватись і що все полагодиться до найменших дрібниць — „математично“. Це був його укоханий вираз.
Невідомо, чи розуміла молода жінка цю нудну мову. У всякім випадку, вона всякого разу пильно дивилась своїми очима, „ясними, як священні озера Гімалаїв“, в очі містера Фогга. Але стриманий містер Фогг був однаково байдужим, і здавалось, зовсім не збірався кинутись в ці озера.Перша частина переїзду відбулась при найкращих умовах. Година була гарна, сприяюча для плавання, й швидко „Рангун“ опинився недалеко від Великого Андамана, головного острова з гуртка инших, мальовничий вершок якого — Седуль-пік в дві тисячі чотиріста футів заввишки помічається здалека.
„Рангун“ йшов довго по-під берегом. Населення острову, яке складається з одних дикунів — папуасів не показувалось на ньому. Це були дикуни, що стояли на остатнім ступні людскости, але зовсім даремно ославлені за людожерство.
Вигляд цих островів був надзвичайно гарний. Величезні ліси латаній, ареків, бамбуків, мускатових дерев та мимоз здіймались попереду, а далі мальовничо виступали струнким профилем гори. На березі виднілась безліч саланган, гнізда яких дуже високо цінують в Небесній імперії. Та пасажири „Рангуна“ не довго могли милуватись з того краєвиду. Пароплав прудко йшов до Малайської протоки, якою мав увійти в Китайське море.
Що-ж робив в той час Фікс, проти волі примушений мандрувати кругом світу? Виїхавши з Калькути, де він наказав переслати собі наказ до Гон-Конгу — Фікс сподівався уміститись на „Рангуні“ непоміченим Паспарту. Справді, йому важко було розтлумачити тепер Паспарту свою присутність на пароплаві. Паспарту був певний, що Фікс знаходиться в Бомбеї й тому, несподівана зустріч з ним на облавку „Рангуна“ могла навести прямодушного француза на де-які підозріння. Але сама логика обставин примусила його поновить знайомство з Паспарту. Ми зараз побачимо, як це сталось.
Усі надії, всі бажання сищика скупчились тепер на єдинім пункті земної кулі — на Гон-Конзі.В Сінгапурі пароплав зупинився на дуже короткий час, щоб Фікс міг встигнути посунуть як-небудь свої справи. Заарештувати злодія треба було в Гон-Конзі — инакше той зовсім вислизне з рук шукача.
Справді, Гон-Конг був ще під англійською владою, але далі вже йшли: Китай, Японія, Америка — де злодій був майже зовсім безпешним. Коли-б наказ про заарештування містера Фогга нагнав його в Гон-Конзі, Фіксові залишалось тільки арештувати його й передати до рук місцевої поліції. За Гон-Конгом такого наказу було-би вже замало, бракувало-б ще акту про видачу.
З цієї причини справа могла затриматись; з'явились би де-які перешкоди. Запевне, що це все злодій використає, аби втікти від справедливого суду.
Коли справа Фіксова не вигорить в Гон-Конзі, то братись за неї далі було майже зовсім неможливо, принаймні, мала була надія на успіх її.
— Отже, сотенний раз говорив сам до себе Фікс, сидючи в своїй каюті, або наказ буде в Гон-Конзі й я заарештую злодія, або наказа зовсім не буде й тоді я мушу, бодай що, затримати Фогга там таки, в Гон-Конзі.
— Мені не повелось в Бомбеї, не повелось в Калькуті, коли не вдасться вже й в Гон-Конзі, то кінець моїй добрій славі! Треба, щоб неодмінно мені тепер пощастило. Та що-ж тут його зробити, аби обовязково затримати, коли треба буде, цього проклятого Фогга?
Фіксові спав на думку останній засіб — признатись у всьому Паспарту й розкрить йому очі на його пана, бо очевидячки Паспарту не був спільником Фогга в цій справі. Тоді з остраху бути замішаним, Паспарту напевне приєднається до Фікса. Але що не кажи, цей спосіб був небезпешним. Одно необережне слово Паспарту, з якого Фогг зрозуміє, що за ним стежать і вся справа загине.
Шпиг був в дуже скрутнім стані, коли враз присутність містріс Ауди відкрила йому нові можливости.
Що це за жінка й по якій причині їхала вона з містером Фоггом? Напевне, зустрілись вони між Бомбеєм і Калькутою, але де саме? Чи зустрілись вони випадково, чи може все це мандрування до Індії мало своєю метою з'єднання з цею чарівною панею? А в тому, що містріс Ауда була чарівно-хороша Фікс міг впевнитись, бо добре на неї роздивився під час суду у Калькуті.
Легко собі уявити, в якій мірі ці питання інтригували шпига. Він питав себе, чи не було тут якої таємничої крадіжки.
— Та воно так і мусіло бути. Думка ця глибоко запала в голову Фіксові й він зрозумів, яку користь матиме з цієї нагоди. Чи була ця пані віддана, чи ні, але безумовно тут була крадіжка. Тоді можливо зробити у Гон-Конзі такі перешкоди. від яких містер Фогг не відкупиться ніякими грошима.
Але неможливо було відкладать цю справу до Гон-Конгу, бо цей Фогг мав погану звичку плигати з пароплава на пароплав. Отже не встигнеш затіяти справи, як він втече вже далеко.
Треба було попередить англійську владу швидче, ніж „Рангун“ прийде в Гон-Конг. Це було зовсім легко через те, що пароплав зупинявся в Сінгапурі, що був з'єднаний телєграфом з Бомбеєм. Але перше ніж розпочати цю справу, Фікс вирішив докладно розпитатись Паспарту, щоб потім з певністю знати, що робить. Він знав, що нічого не було легшого, як примусити Паспарту розговоритись і постановив одкрить тому своє інкогніто. Нічого марнувати часу.
Було 31-е жовтня; другого дня пароплав мусів прибути до Сінгапуру. Тому Фікс в цей день вийшов на місток, маючи на думці першим підійти до Паспарту й виявити при тому надзвичайне здивування. Паспарту прохожався на чердаку пароплава. Шпиг кинувся до його, гукаючи:
— То ви на „Рангуні!“
— Пане Фіксе, ви тут! — одповів Паспарту, здивовано дивлючись на шпига. — Як це сталось? Я покинув вас в Бомбеї й зустрічаю по дорозі до Гон-Конгу. Ви напевне їдете кругом світу?
— Ні, ні, — відповів Фікс — я збіраюсь зостатись в Гон-Конзі, принаймні, на кілька день, або й більше.
— Ага! — промовив Паспарту.
— Але як це я вас раніш не бачив?
— Мені нездужалось, сидів у каюті. Морська хвороба, знаєте… Бенгальська затока не така милосердна до мене як Індійський океан.
— А ваш пан, містер Фогг?
— В добрім здоровлі й все такий-же точний, як і його маршрут. Ні одного дня зайвого. Адже ж, пане Фіксе, ви ще не знаєте, що з нами їде молода дама?
— Молода дама? — перепитав аґент, немов не розуміючи слів Паспарту. Але Паспарту зараз-таки освідомив його зо всіма подробицями історії Ауди. Він розповів про випадок в бомбейській пагоді, про купівлю слона, про сутті та викрадення містріс Ауди, про вирок калькутського суду та про виплату грошей за поруки. Остання частина цього оповідання була дуже добре відома Фіксові, але він робив вигляд, неначе нічогісенько не знає. Паспарту з захопленням оповідав про свої пригоди, радий, що знайшов такого пильного слухача.Що-ж, наш пан хоче завезти цю молоду даму до Европи? — запитав Фікс.
— Ні, ні — відмовив Паспарту. — Ми довеземо її тільки до Гон-Конгу до її родича, одного багатого купця.
— Нічого не вдієш, — сказав про себе Фікс, ховаючи свою досаду. — А чи не вип'єм по шклянці вина, Паспарту, — додав він голосно.
— Залюбки, — відповів Паспарту. — Як-же не випить для такої приємної зустрічі!
——————
- ↑ Здібного на усякі надзвичайні та несподівані вчинки.