Зівяле листя/Не можу жить, не можу згинуть

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зівяле листя
Іван Франко
Не можу жить, не можу згинуть
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
VII.

Не можу жить, не можу згинуть,
Нести не можу, ні покинуть
Проклятий сей життя тягар!
Ходжу́ самотний між юрбою
І сам погорджую собою...
Ох, коб останній впав удар!

Не жаль мені життя, ні світа,
Не жаль, що марно кращі літа
У горю й праці протекли.
Пропало все! Тай щож? Пропало!
А щож передо мною стало?
Безодня повна тьми і мли.

Зневіривсь я в ті ярма й шлиї.
Що тягну мов той віл на шиї
Отеє вже більш як двацять літ  — 
Зовсім як хлопчик той сарака
Прутком по бистрій хвилі швяка,  — 
Чи з того є на хвилях слід?

Даремно биться, працювати
І сподіваться і бажати !
Пропала сила вся моя.
Лиш чорних мар гуляє зграя
І резиґнація безкрая
Засіла в серці як змия.