Зівяле листя/Розпука! Те, що я вважав
| ◀ Покоїк і кухня | Зівяле листя Третій жмуток (1896) «Розпука! Те, що я вважав…» |
Не можу жить, не можу згинуть ▶ |
|
Розпука! Те що я вважав
Святим і близьким ідеалу, —
Отой бездушний міль узяв
І там гризе собі помалу.
Те, що в душі леліяв я
Як скарб, як гордощі природи,
В руках у того муравля
Се іграшка, котру без шкоди
Зломати можна, попсувать,
І в кут закинути по хвили.
А я гляджу на се, й ридать,
Ні помогти не маю сили.
Гляджу, як квіточка моя
В руках нелюбих увяває,
Як сіра, зимная змия
По моїм раю похожає.
Мене аж дусить почуття
Гірке, болюче і скажене…
Сто раз прокляте те життя,
Що так собі закпило з мене!