Зівяле листя/Покоїк і кухня

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
V.

Покоїк і кухня, два вікна в партері,
На вікнах з квітками вазонки,
В покою два ліжка, підхилені двері,
Над вікнами білі заслонки.

На стінах годинник, пять-шість фотоґрафій,
Простенька комода під муром.
На серед покою стіл круглий, накритий,
І лямпа на нім з абажуром.

На кріслі при ньому сидить моє щастя,
Само, у тужливій задумі:
Когось дожидає, чийсь хід мабуть ловить
У вуличнім гаморі й шумі.

Когось дожидає... Та вжеж не для мене
В очах її світло те блима!
Я сумерком вкритий на вулиці стою,
У рай той закрався очима.

Ось тут моє щастя! Як близько! Як близько!
Та як жеж далеко на віки!
І крається серце, та висохли сльози,
Вогнем лиш пашіють повіки

Гаряче чоло я в долоні сціпивши,
Втікаю від тихої хати,
Мов ранений ззір той тікає у нетри.
Щоб в своїм берлозі здихати