З вершин і низин (1893)/Безмежнеє поле в сніжному завою
Зовнішній вигляд
◀ Я не надіюсь нічого | З вершин і низин Зівяле листє «Безмежнеє поле в сніжному завою…» |
Як на вулиці зустрінеш ▶ |
|
Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох дай міні о́бширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підомною,
І в серці нестерпніі болі.
Неси-ж мене коню по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень утечу я від лютого болю,
Що серце міні розриває.