З вершин і низин (1893)/Як я ненавиджу вас
| ◀ Россіє, краю туги та терпіня | З вершин і низин Тюремні сонети «Як я ненавиджу вас…» |
Що вовк вівцю йість — жалко, та не диво ▶ |
|
Як я ненавиджу вас, ви машини,
Що трете кости, рвете серце в грудях,
Вбиваєте живую душу в людях,
І потім кажете: „Щож, ми невинни!
„Нас на такі заведено пружини,
Ми мусимо! В самих нераз вся суть, ах,
Бунтує ся… Та що робить! Не будь, ах,
У нас тих пут, становища, родини“…
Як я ненавиджу вас, добрі, щирі,
Що служите неправді, підлоті, —
Чи служите у злій, чи в добрій вірі!…
Ні, ті, що в добрій вірі служать, ті
Ненависні міні в найбільшій мірі,
Як на рабі тім пута золоті.
9 сент. 1889.