Книга пісень (1892)/Невже-ж бліде моє обличчє…
| ◀ Хто благає Матір Божу… | Книга пісень Поворіт до дому Невже-ж бліде моє обличчє… пер.: Максим Стависький |
Закохався ти — й тебе… ▶ |
|
55.
Невже-ж бліде моє обличчє
Тобі нічого не сказало
Про сум, журбу мого кохання?
Невже-ж тобі сёго ще мало?
Невже-ж ти хочеш, щоб кохання
Просив я гордими вустами,
Як старець милостині просить
В людей старечими словами?
Уста моі страшенно горді
І лиш цілують та жартують,
Тоді як з горя я вмираю,
Вони часами ще кепкують.
М. С.