Книга пісень (1892)/Ніч тиха, всі вулиці в сні спочивають…
| ◀ Знов прийшов я до того будинку… | Книга пісень Поворіт до дому Ніч тиха, всі вулиці в сні спочивають… пер.: Леся Українка |
Ти спиш спокійно й знаєш… ▶ |
|
22.
Ніч тиха, всі вулиці в сні спочивають.
Колись моя люба в сій хаті жила;
Її вже не має, її тут не знають,
Оселя-ж лишилася та, що й була.
І там хтось стоіть, вгору глянув, здрігнувся,
І в ро́спачі руки ламає свої;
Ось місяць його освітив, — я жахнувся:
Обличчє і постать у нёго — мої!
Ти, ма́рище блі́де! ти, тінь моя власна!
Нащо́ мене дражниш коханням моїм?
І так незабута година нещасна,
Як серцем я рвався на місці отсім!
Л. У.