Перейти до вмісту

Книга пісень (1892)/Чого так поблідли ті рожі ясні…

Матеріал з Вікіджерел
Книга пісень
Гейнріх Гейне
Лірічні співанки
Чого так поблідли ті рожі ясні…

пер.: Леся Українка
• Інші версії цієї роботи див. Чого так поблідли ті рожі ясні… Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892


23.

Чого так поблідли ті ро́жі ясні́,
Скажи, моя люба, мені́?
Чого́ у зеле́ній траві́ запашні
Блакі́тні фія́лки — сумні́?

Чого́ жайворо́нок так сумно співа́
Та жа́лібно в небі ясні́м?
Чого́ па́хне так запашна́я трава́,
Немов погребо́вий той дим?

Чого навіть сонце не гріє мене́,
А прикро так світить на діл?
Чого на землі все смутне́ і страшне,
Мов су́мнеє по́ле могил?

Чого мені тяжко, вміраю немов?
Скажи, моє щастє ясне́!
О мила, коханая любко, промов,
Чого покидаєш мене?

Л. У.