Книга пісень (1892)/Чого так поблідли ті рожі ясні…
| ◀ Як би тільки квітоньки знали… | Книга пісень Лірічні співанки Чого так поблідли ті рожі ясні… пер.: Леся Українка |
Співав соловейко і липа цвіла… ▶ |
|
23.
Чого так поблідли ті ро́жі ясні́,
Скажи, моя люба, мені́?
Чого́ у зеле́ній траві́ запашні
Блакі́тні фія́лки — сумні́?
Чого́ жайворо́нок так сумно співа́
Та жа́лібно в небі ясні́м?
Чого́ па́хне так запашна́я трава́,
Немов погребо́вий той дим?
Чого навіть сонце не гріє мене́,
А прикро так світить на діл?
Чого на землі все смутне́ і страшне,
Мов су́мнеє по́ле могил?
Чого мені тяжко, вміраю немов?
Скажи, моє щастє ясне́!
О мила, коханая любко, промов,
Чого покидаєш мене?
Л. У.