Перейти до вмісту

Книга пісень (1892)/Як темні сни, стоять будинки…

Матеріал з Вікіджерел


73.

Як темні сни, стоять будинки
Рядком на вулицях сумних,
В кирею добре загорнувшись,
Іду я мовчки біля них.

Он дзвін соборній о півно́чі
Уже дванадцяту гуде,
Для поцілунків та обіймів
Давно мене кохана жде.

Із неба місяць, мій товариш,
Міні так весело сія,
І перед хатою дівчини
Сказав ёму у небо я:


„Спасибі, вірний товари́шу,
Що ти дорогу показав;
Я тут тебе уже покину,
Світи на землю, як сіяв“.

„Знайди нещасного коханка,
До нёго щиро подивись,
І заспокой, як заспокоів
Ти і мене давно колись“.

М. С.