Книга пісень (1892)/Я з нею розстаюся, я її покину…
| ◀ Я з вами розстався у літнюю спеку… | Книга пісень Поворіт до дому Я з нею розстаюся, я її покину… пер.: Леся Українка |
Ми їхали вдвох цілу нічку… ▶ |
|
70.
Я з нею розстаюся, я її покину,
Вона ж мене так пестить, обіймає!
Я б так хотів зостатись хоч на днину,
Та з кіньми вже товариш дожидає.
І се — життя! лиш вічнеє страждання,
Прощання вічне, вічне розставання!…
Чом ти мене у серці не сховаєш?
Чом поглядом навік не затримаєш?
Л. У.