Літопис політики, письменства і мистецтва/7/Заочна освіта
| ◀ Українські справи 1649-го року по „Французькій Ґазеті“ | Літопис політики, письменства і мистецтва № 7 (16 лютого 1924) Заочна освіта (Проф. В. Коваль) |
Фелікс Люшан ▶ |
|
НАВРЯД чи який другий народ опинився після великої війни в такому лихому становищі як народ український. Не те саме зле в сьому становищі, що згублена державність, що землю нашу поділено між сусідами, що окупанти встановили самий безпощадний режім на наших землях і т.д. і т. д. Саме зле — в тому, що у нас відобрано ґрунт для будуччини нашого народу, що перед нами і надалі стоять перспективи залишитись многоміліоновою масою, бо у нас відобрано саме перше, на чому будується будуччина народу — відобрана національна освіта.
Можна сказати, що ми не тільки позбавлені рідної школи, але наші широкі народні маси і можливости не мають для шкільної науки, хоч де такі школи і були-б. Широкі маси нашого народу настільки бідні, що і думати не можуть присвятити кілька літ шкільній науці. Ми не можемо навіть мріяти про се, щоб наше селянство прошло на 98% нищу школу і на 18%, пройшло ту чи иншу фахову хліборобську школу, як се напр. можна бачити в З'єднаних Державах Америки.
Отже треба у нас, більше чим у якого другого народу, ужити такого методу освіти, який би хоч почасти запобіг тим труднощам, які ми тепер маємо. Таким методом безумовно треба вважати метод заочної освіти і він безумовно при теперішніх наших обставинах є один з живих, вільних, легких і еластичних засобів самого широкого розповсюднення знання.
Він уже цілком випробуваний у світі, та до сього часу ще не вживаний у нас, але міг би в нашому теперішньому становищі відограти першорядну ролю.
При заочному навчанню може учитись всякий чоловік, якого-б віку він не був, де-б він не проживав і які-б умови його життя не були. Заочне навчання доступне всякому, хто має тверде бажання здобути знання, хто має тверду волю і стійкість, хто здатний виробити в собі здатність до самодіяльности. Заочне навчання не може всім замінити шкільного навчання, але воно має і свої прекрасні сторони, бо привчає чоловіка до самодіяльности, тренує його волю, позбавляє його шкільних стін, розпланованого шкільного порядку, пунктуальности програми і т. д. Спосіб заочного навчання не претендує замінити собою шкільне навчання, але воно замінить його там, де учень не може найти иншого шляху до освіти, чи то по причині віддалі від школи, чи городів, чи то по причині браку часу для відвідування школи, чи взагалі по якійсь иншій причині.
Суть заочного навчання полягає в тому, що той хто хоче вивчити ту чи другу галузь науки одержує від школи заочного навчання уроки, до яких прикладаються спеціяльні пояснення-інструкції, як учити сі уроки і до кождого уроку, задачник і запитання. Вивчивши урок, ученик розвязує задачі, пише відповіди на питання, пише свої питання до незрозумілих місць і се все посилає назад до школи, де вже фаховець-інструктор перебірає все і пише відповідь учневі, поради, пояснення і т. д. По сій відповіди учителя учень вже може зрозуміти і свої помилки і незрозумілі місця, і може бачити наскілько правильно він засвоїв урок.
Таким чином урок за уроком проходить учень і в живих зносинах з своїм учителем, може побороти всі труднощі по заспокоєнню знання. Такі школи стежать за активністю роботи кождого свого учня і зараз же приходять на допомогу тим, хто втомився або розчарувався, піддержують їх сили і віру рядом листів, заохочуючи тих, у кого пропадає охота до упертої праці і т. д. Спосіб заочного навчання майже у всіх таких школах має чисто практичний характер. Всі предмети мають головне завдання научити учня вживати знання в життю, без заглиблення в теорії і складні подробиці. Через те то школи заочного навчання пристосовують свої курси до учня і в таких школах не вимагають якоїсь попередної шкільної освіти.
Заочне навчання, як видно з вище сказаного, не є тільки самоосвіта, бо тут центр ваги перекидується не тільки на виконання уроків, не на присвоєння загальних відомостей з тої чи другої галузи знання, а на ґрунтовно глибокім вивченню тої чи другої, з систематичною перевіркою учителем роботи. Таким чином вже з вище сказаного ясно видно, яким могучим знаряддям могла-б бути для нас орґанізація такої української школи заочного навчання.
Безумовно, тисячі наших людей закинутих в самі глухі кутики поділеної України, тисячі наших людей порозкиданих по всьому світови мріють про здобуття знання, але сі мрії цілком недосяжні. Ми не маємо до цієї пори такої школи, яка-б заповнила цю прогалину, а між тим сей засіб ширення знання дав другим народам колосальні позитивні наслідки. Доволі буде сказати, що російські курси заочної освіти в Берліні, які засновані американським Христіянським Союзом Молодих Людей в августі місяці 1921-го року мали в маю місяци 1923-го р. 5969 учнів, які проживали не тільки в Росії, але в 36 країнах всього світу. На сих курсах здобувають науку, як напівграмотні учні, так і навіть люде, що вже мають вищу освіту, або студенти (22%), як 16-літні молодики так і старі вже люде.
Але далеко цікавіший приклад дає американське життя. Там заочна освіта так вкорінилась, що маються десятки таких шкіл, які називаються там „Correspondence school“. Одні з саме найменших курсів, згаданого вже вище американського Союзу Молодих Людей, які істнують в New York-у, для людей, що говорять анґлійською мовою, мають пересічно 21.000 учнів на рік, персонал курсів налічує 256 чоловік, із яких 70 чоловік професорів. Але найбільш цікаве явище в заочній освіті, виявляє з себе безумовно школа заочної освіти в Скрентон, Па. Вона виявляє з себе величезне, цілком приватне, акційне товариство з капіталом в кілька міліонів долярів. Виникло воно з маленької ґазети для робітників, що звалась „Mines and Meneuals“ і виходила там-же в Скрентоні. Ся ґазета почала заочну освіту з невеличкого робітничого видавництва і розсилала свої книжечки, цілком практичного змісту своїм передплатникам. Довгий час робота була дрібна і нужденна. Так напр. за перший рік істнування заснованої вже при видавництві школи, вона надбала всього 105 учнів, на другий рік вона се число потроїла, але вже через 5 літ засновання себто в 1895-ім році, школа мала 251.000 учнів, в 1911-ім році — 1.888.237 учнів. Звичайно, що сі цифри означають не число осіб, що вчилось, а число окремих предметів, на які записувались учні, але коли навіть приймити, що кождий учень за рік записався аж на 10 предметів, то й поділивши 1.888.237 на 10 будемо мати, що школа в 1911-ім році мала коло 200.000 учнів. За 20 літ свого істнування школа мала записи на окремі курси (предмети) цілих 15 міліонів, а число учнів за той же час було понад 5½ міліонів.
Характерно те, що ся школа має більше як 3000 всіляких професорів, їх асистентів, учителів і т. д. Школа має величезну власну друкарню, полатурню, майстерні для виробу всякого приладдя для навчання, колосальну бібліотеку, роскішні наукові лабораторії, кабінети і т. д. В числі своїх учнів вона має не тільки тих, що проживають в Америці, але і проживаючих у всіх частях світа. Характерно, що для деяких предметів школа посилає своїм учням не тільки підручники, але і пластини для ґрамофону, і учневі треба тільки закласти в ґрамофон пластинку і він може прослухати всю лекцію. Навчання-ж мовам ведеться тим способом, що учневі надсилають фоноґраф, з якого учень не тільки може прослухати лекцію, але і проказати в фоноґраф свої відповідь і фоноґраф схопить на свої валки сю відповідь. Сі валки учень надсилає до школи, учитель вислухує відповідь учня з фоноґрафа і проказує у фоноґраф поправки і знов одсилає учневі і т. д.
Як видно вже з сих кількох слів, треба якусь величезну користь людям приносити, треба чимсь дуже ретельно прислужитися і припасти до смаку, щоб мати в рік більше півтора міліона учнів, та ще і таких учнів, котрі і добрі гроші школі платять і працюють над наукою не за страх, а за совість. Безумовно, тут Американці схватили те, що як раз найпотрібніше людям. Кождий чодовік думає і дбає, щоб здобути якийсь засіб для поліпшення свойого життя. От такі засоби і дають сі школи своїм учням. Навчання їх глибоко практичне. Практичність, сама гола, сама допомагаюча в життєвій боротьбі — се головна мета сих лекцій. Сі практичности в найбільшій степени може прислужитись наука, бо нема такої галузі роботи, якій би не допомогло навчання.
От через те-то в сих школах може здобути практичні знання не тільки той, хто хоче здати іспит за середню школу, чи спеціялізуватись в тій чи иншій складній галузі знання, але і всякий ремісник, всякий хлібороб, всякий робітник, що хоче наукою дійти до кращих засобів в своїй роботі. І характерно те, що в сих школах можна здобути не тільки такі науки, як напр. гімназійні, чи там електротехніка, торгівля, гірництво, право, архитектура і т. д., але вони мають курси і такі, як зробитись добрим локаєм, доброю швачкою і т. п. І не треба до сього іронічно відноситись, бо доволі тільки переглянути статистику курсів і побачити скільки напр. локаям, чи двірникам, що захотіли удосконалитись в свому ремеслі, на сих курсах, принесло таке навчання користь в формі поліпшення зарібку, в формі підвищення по службі і т. д., щоб замість іронії з'явилось велике здивування, як високій практичности Американців, так і тій великій користі, що вони витягують з безоглядно широкого розповсюдження знання.
Отже безумовно, настала пора і нам використати сей метод. В наших малих обставинах він тепер може прислужитись більше ніж яка инша робота. В тому що заочна освіта глибоко практична по свойому змісту, що вона дає не журавля в небі, а сеницю в руки, що се приступний для всіх спосіб одержати не теоритичні глибини, а потрібні для життя практичні засоби, — в сьому лежить найперше міцна підвалина для заочної освіти для нас Українців. Але ще більше значіння для нас може мати національний бік справи. Ні-одна політична, чи громадська орґанізація ні-одна ґазета, чи журнал не можуть зібрати до одного джерела всіх тих найсильніших духом, всіх тих прагнучих і жизнездатних, всіх тих самодіяльних і з твердою волею кращих синів українського народу, які порозкидані не тільки по рідній землі, але і по всіх землях світа. Тільки таке джерело практичного знання, яке може допомогти в життєвій боротьбі, яке зразу-ж може і невеличку, але тверду зброю дати кождому, хто хоче і може боротись, перш за все, за свої власне краще життя, але не найде шляху, тільки таке джерело може зібрати до себе найбільше число, найбільш сильних, що складуть скелет нашого народнього орґанізму для дальшої боротьби.В „Літописі“ вже подавалось, що в Берліні, при „Українському Слові“, відкриваються незабаром курси заочної освіти. Покищо іде орґанізаційна робота і підготовка курсів, але навчання вже розпічнеться не пізніше як у половині місяця марта. Тимчасом будуть подаватись далі матеріяли про методику заочного навчання і пристосування його до наших потреб, а також всі відомости про курси, що відкриті будуть в першу чергу, і всі правила запису на курси, та способи навчання. Але вже тепер бажаю, щоб думка про сі курси як найширше розголошувалась, і щоб всі, хто цікавиться сею справою, також всі що хотіли би учитись на курсах, звертались до дирекції курсів, по адресі „Українського Слова“. Всім, хто цікавиться сею справою, або хотів би прислужитися популяризації курсів, будуть надсилатися друковані матеріяли щодо навчання на українських курсах заочної освіти і всі потрібні інформації.
Цілком катеґорично можна зазначити нарешті, що курси мають одно і єдине завдання — саме широке розповсюдження освіти і тільки тих галузів знання, які можуть служити практичними засобами в життєвій боротьбі кожної людини. Ніяких инших цілий, чи то політичних, чи громадських, чи инших — курси абсолютно не мають. Освіта для самих широких мас нашого народу — це єдина мета курсів.
Проф. В. Коваль