Літопис політики, письменства і мистецтва/7/Українські справи 1649-го року по „Французькій Ґазеті“
| ◀ Теофіля Романовичка | Літопис політики, письменства і мистецтва № 7 (16 лютого 1924) Українські справи 1649-го року по „Французькій Ґазеті“ (Ілько Борщак) |
Заочна освіта ▶ |
|
6-го квітня: „Польські делеґати повернулись з такими умовами Хмельницького: в сенаті має засідати православний митрополит; унія має бути знищена; Чаплинський буде виданий Козакам; князь Вишневецький не матиме жадного уряду за Дніпром; гетьман сам зложить реєстр Козаків, які залежатимуть тільки від короля; воєводою в Київі буде виключно український шляхтич. Ці умовини вважають занадто важкими.“
20-го квітня: „Польща не хоче приняти умов козацького гетьмана Хмельницького і збірає проти нього війська. Гетьман Хмельницький з свого боку теж готується гарно приняти у себе Поляків.“
27-го квітня: „Турки і Татари знов надіслали своїх послів до Хмельницького, козацького гетьмана, щоби відмовити його від якої-не-будь угоди з Польщею і під'юдити його як можна більше до війни.“
11-го травня: „Полковник Тапиха, обвинувачений у змові кількох козацьких старшин проти гетьмана Хмельницького, був публично покараний на горло гетьманом[2], який готується до літньої кампанії, формуючи три могутних армії, головні ставки яких будуть: одна в Київі, друга в околицях Бара на Поділлю, а третя в Константинові. Все це сильно турбує Поляків, особливо мешканців Львова, де гетьман, як він хвалиться, буде на Тройцу. Спустошення Козаків в численних районах Польщі причинилися до страшенної дорожнечи життя. Король викликав з Прусії Мейделя[3] з 3500 жовнірами й прохав допомоги у трансильванського і московського князя. Останні мають гарні слова для обох партій, але використовують польські справи в своїх інтересах.“
18-го травня: „Гетьман Хмельницький надіслав числених гонців до Турків, Татар, Москвичів і Трансильванців, прохаючи їх негайно почати наступ на Польщу.“
18-го червня: „Козаки вже біля Константинова, щоби ввійти в Польщу.“
22-го червня: Вістка про якусь неозначену побіду Поляків.
29-го червня: „Козацький гетьман Хмельницький перейшов Дніпро, себто Бористен, і направився до Львова.“
27-го липня: „Князь Радзивіл захопив в полон козацького ґенерал-поручника Glogatzky (Ілля Гловач?), якого посадив на палю живим, щоби помститися за жорстокости Козаків на особі польського делеґата.
Цілий серпень присвячений часописю облозі Збаража, а 1-го вересня читаємо про смерть київського полковника Станислава Михайла Кричевського в битві під Лоєвим, яка сталася 31-го липня 1649: „Krieczensky помер як від ран, так і від огірчення, що не дістав своєчасно обіцяної турецької допомоги і що знадто поспішно атакував Поляків, значна сила яких була захована в лісу[4].“
6-го вересня: Часопис мав додаток „Статті трактату між польським королем і гетьманом Хмельницьким“, що починався: „Коли вже угода між Козаками і польським королем була неможлива і здавалося, що їх війна мусить закінчитись цілковитим знищенням одної з двох сторін, і згідно всім данним не в користь Поляків, сам Бог допоміг королеві.“
В слідуючому числі часопис дав „деталі про знамениту баталю між Поляками і Козаками“, де докладно викладаються окремі моменти зговору.
20-го вересня: Часопис передбачала нові заколоти в Польщі, бо „селяне на Руси, незадоволені тим, що не мають таких привилеїв як Козаки, обрали між собою вождів, і ці навязали підозрілі стосунки.“
3-то жовтня: „Московський князь дуже зтурбований збільшенням козацької сили до 40.000.“
19-го жовтня: „Козаки одначе тримають свої старі позиції, і нікому не дозволяють переходити через кордони України, поки не ратификовано угоду.“
24-го листопаду: „Нам підтверджують, що не дивлючись на трактат з Польщею, гетьман Хмельницький силою озброює свою армію, яка має понад 140 тисяч людей і сильну артилерію. Посли, яких вислав Хмельницький до московського великого князя і польського короля, не дістали авдієнції, бо їх довірочні грамоти не були знайдені як слід по формі. Багато навіть гадають, що цей гетьман хоче стати сувереном Руси і для цього він підготовлює повстання селян на Руси. Останні зле поступили з 80 польськими шляхтичами, які направилися на Україну, відновити володіння у своїх маєтностях.“
Ілько Борщак
——————
- ↑ Диви „Літопис“ ч. 6.
- ↑ Це Марко Топіга, „козак старинний“, полковник черкаський. (Україна на переломі, 153). П. Липинський, найкращий наш знавець Хмельниччини, був ласкавий вказати нам, що Топіга дійсно сходить зі сцени в 1649-ім р., але про те що він був покараний смертю, ніде не зустрічав вісток. В такому разі замітка Gazette de France має особливе значіння. Інформації її були завжди урядові, часто в ній співробітничали французькі амбасадори. Уряд дивився на Gazette de France як на свій офіціяльний орґан, докази чому я привожу в иншім місці.
- ↑ Перекручено з Вейгера. Ред.
- ↑ Оця вістка про „огірчення“ Кричевського відповідає тогочасним літописям (цитую по Липинському, ст. 162): „Коли привезеному до Радзивіллового табору… давні знайомі його шляхетство і його попередні заслуги випоминали, він… хапаючись за голову, одно повторяв: хиба-ж це мала річ тридцять тисяч людей стратити! І так помер він „не бунтівничих учинків жаліючи, а над стратою війська боліючи“…