Літопис політики, письменства і мистецтва/7/Українські справи 1649-го року по „Французькій Ґазеті“

Матеріал з Вікіджерел
Літопис політики, письменства і мистецтва
№ 7 (16 лютого 1924) 

Українські справи 1649-го року по „Французькій Ґазеті“ (Ілько Борщак)
Берлін: «Українське слово», 1924

Українські справи 1649-го року по „Французькій Ґазеті“[1]

6-го квітня: „Польські делеґати повернулись з такими умовами Хмельницького: в сенаті має засідати православний митрополит; унія має бути знищена; Чаплинський буде виданий Козакам; князь Вишневецький не матиме жадного уряду за Дніпром; гетьман сам зложить реєстр Козаків, які залежатимуть тільки від короля; воєводою в Київі буде виключно український шляхтич. Ці умовини вважають занадто важкими.“

20-го квітня: „Польща не хоче приняти умов козацького гетьмана Хмельницького і збірає проти нього війська. Гетьман Хмельницький з свого боку теж готується гарно приняти у себе Поляків.“

27-го квітня: „Турки і Татари знов надіслали своїх послів до Хмельницького, козацького гетьмана, щоби відмовити його від якої-не-будь угоди з Польщею і під'юдити його як можна більше до війни.“

11-го травня: „Полковник Тапиха, обвинувачений у змові кількох козацьких старшин проти гетьмана Хмельницького, був публично покараний на горло гетьманом[2], який готується до літньої кампанії, формуючи три могутних армії, головні ставки яких будуть: одна в Київі, друга в околицях Бара на Поділлю, а третя в Константинові. Все це сильно турбує Поляків, особливо мешканців Львова, де гетьман, як він хвалиться, буде на Тройцу. Спустошення Козаків в численних районах Польщі причинилися до страшенної дорожнечи життя. Король викликав з Прусії Мейделя[3] з 3500 жовнірами й прохав допомоги у трансильванського і московського князя. Останні мають гарні слова для обох партій, але використовують польські справи в своїх інтересах.“

18-го травня: „Гетьман Хмельницький надіслав числених гонців до Турків, Татар, Москвичів і Трансильванців, прохаючи їх негайно почати наступ на Польщу.“

18-го червня: „Козаки вже біля Константинова, щоби ввійти в Польщу.“

22-го червня: Вістка про якусь неозначену побіду Поляків.

29-го червня: „Козацький гетьман Хмельницький перейшов Дніпро, себто Бористен, і направився до Львова.“

27-го липня: „Князь Радзивіл захопив в полон козацького ґенерал-поручника Glogatzky (Ілля Гловач?), якого посадив на палю живим, щоби помститися за жорстокости Козаків на особі польського делеґата.

Цілий серпень присвячений часописю облозі Збаража, а 1-го вересня читаємо про смерть київського полковника Станислава Михайла Кричевського в битві під Лоєвим, яка сталася 31-го липня 1649: „Krieczensky помер як від ран, так і від огірчення, що не дістав своєчасно обіцяної турецької допомоги і що знадто поспішно атакував Поляків, значна сила яких була захована в лісу[4].“

6-го вересня: Часопис мав додаток „Статті трактату між польським королем і гетьманом Хмельницьким“, що починався: „Коли вже угода між Козаками і польським королем була неможлива і здавалося, що їх війна мусить закінчитись цілковитим знищенням одної з двох сторін, і згідно всім данним не в користь Поляків, сам Бог допоміг королеві.“

В слідуючому числі часопис дав „деталі про знамениту баталю між Поляками і Козаками“, де докладно викладаються окремі моменти зговору.

20-го вересня: Часопис передбачала нові заколоти в Польщі, бо „селяне на Руси, незадоволені тим, що не мають таких привилеїв як Козаки, обрали між собою вождів, і ці навязали підозрілі стосунки.“

3-то жовтня: „Московський князь дуже зтурбований збільшенням козацької сили до 40.000.“

19-го жовтня: „Козаки одначе тримають свої старі позиції, і нікому не дозволяють переходити через кордони України, поки не ратификовано угоду.“

24-го листопаду: „Нам підтверджують, що не дивлючись на трактат з Польщею, гетьман Хмельницький силою озброює свою армію, яка має понад 140 тисяч людей і сильну артилерію. Посли, яких вислав Хмельницький до московського великого князя і польського короля, не дістали авдієнції, бо їх довірочні грамоти не були знайдені як слід по формі. Багато навіть гадають, що цей гетьман хоче стати сувереном Руси і для цього він підготовлює повстання селян на Руси. Останні зле поступили з 80 польськими шляхтичами, які направилися на Україну, відновити володіння у своїх маєтностях.“

Ілько Борщак

——————

  1. Диви „Літопис“ ч. 6.
  2. Це Марко Топіга, „козак старинний“, полковник черкаський. (Україна на переломі, 153). П. Липинський, найкращий наш знавець Хмельниччини, був ласкавий вказати нам, що Топіга дійсно сходить зі сцени в 1649-ім р., але про те що він був покараний смертю, ніде не зустрічав вісток. В такому разі замітка Gazette de France має особливе значіння. Інформації її були завжди урядові, часто в ній співробітничали французькі амбасадори. Уряд дивився на Gazette de France як на свій офіціяльний орґан, докази чому я привожу в иншім місці.
  3. Перекручено з Вейгера. Ред.
  4. Оця вістка про „огірчення“ Кричевського відповідає тогочасним літописям (цитую по Липинському, ст. 162): „Коли привезеному до Радзивіллового табору… давні знайомі його шляхетство і його попередні заслуги випоминали, він… хапаючись за голову, одно повторяв: хиба-ж це мала річ тридцять тисяч людей стратити! І так помер він „не бунтівничих учинків жаліючи, а над стратою війська боліючи“…