П'єси і переклади співаної поезії/Козак на чужині

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козак на чужині
(Є. Гребінка)

Коли заману́лось, у чо́рну годи́ну,
Поча́тись жорсто́кій війні́,
Покинув коза́к свою рідну хатину,
Майну́в на гарячім коні!

Даре́мно — козачка його молоденька,
Аж — марить! — ту ми́ть — підсочи́ть,
Коли́ ві́н пове́рне!.. - Чекає, вірненька:
Коли ж він додому примчить!..

...Де — ві́тер, моро́зи, нена́че багне́ти,
Де пли́нуть століття, віки,
Де пу́щі, заме́ти, на березі Ле́ти
Спочи́ли — коза́цькі кістки.

Коли́ помира́в, у хвили́ни безсилі,
Коза́к і блага́в, і моли́в:

Черво́ну кали́ну аби́ на моги́лі
Това́риш йому́ посадив!..

“Хай пта́шка щора́з приліта́ на кали́ну
І вільно щебе́че мені!..
Мені, бідола́сі, про рідну Вкраїну
Співа́ запові́тні пісні!..”

Примітка: Євген Павлович Гребінка (1812—1848) — російськомовний поет українського походження, друг Т. Шевченка. Переклади Є.Гребінки на українську — це повернення поета до рідного ґрунту.