Пастух (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пастух Гейне/Леся Українка)



Пастух

Так! пастух у полі – владар,
Трон йому – гора крута,
Сонечко над головою –
То корона золота.

У ногах у нього вівці,
Мов підлесники двірські,
Двораки його – телята,
Гордовиті всі такі.

Козенята – то актори,
А пташки та корови,
З сопілками та з дзвінками, –
То музики дворові.

Все бринить, співа так любо
І так любо гомонить
Джерело та бір сосновий, –
Що король здрімавсь на мить.

А тим часом мусить править
Вірний пес, міністр його,
Люто бреше він, луна йде
Геть від галасу того.

Сонний владар промовляє:
«Влада ся така тяжка!
Я волів би дома бути, –
Королева там чека!

Там я голову владарну
Їй на ручки покладу,
В королеви ясних очах
Царство все моє знайду!»