Подорож довкола землї в 80 днях/XXXIV
| ◀ XXXIII. Пилип Фоґ на висотї своєї задачі | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. XXXIV. Фікс дістає заслужену нагороду |
XXXV. Порученє, котрого не треба Паспартутови два рази повторяти ▶ |
|
В хвили арештованя хотїв Паспарту кинути ся на аґента, але єго здержали полїциянти. Панї Ауда, перепуджена сею пригодою, не знала, що стало ся. Паспарту пояснив їй цїлу річ.
Пана Фоґа, честного, відважного джентельмена, котрому завдячувала своє житє, увязнено за злодїйство. Молода женщина запротестувала з обуренєм против такого підозріня, а коли побачила, що не може нїчого зробити для свого спасителя, розплакала ся.
Фікс увязнив Фоґа, бо єго обовязок велїв єму арештувати єго, без огляду на се, чи він був винний, чи нї. Про се мав рішати суд.
Паспартута мучила страшна думка, що в цїлім тім нещастю він провинив ся! Чому не сказав правди пану Фоґови? Коли Фікс виявив єму, хто він і чого їде за паном Фоґом, чому не повідомив о сїм свого пана? Тодї був би пан Фоґ певне дав Фіксови докази своєї невинности, був би єму доказав, що він помиляє ся; на всякий спосіб не був би возив своїм коштом і власним кораблем сего проклятого аґента, що не мав нїчого пильнїйшого, як арештувати Фоґа в хвили, коли той лише вступив на анґлїйску землю. Гадка на ті похибки і необережність не давала бідному Французови нї хвильки спокою. Він плакав, бив головою до стїни!
Панї Ауда і він стояли помимо діймаючого зимна в сїнях цлового дому. Они не хотїли звідтам уступити ся, хотїли ще раз бачити пана Фоґа.
Пилип Фоґ був цїлком зруйнований, і то в хвили коли вже був близько мети. Се увязненє знищило цїлковито удачу єго подорожи. Прибувши 21. грудня двайцять мінут перед дванайцятою до Лїверпуля, мав Пилип Фоґ ще досить часу, бо девять годин і пятнайцять мінут, щоби заїхати до Лондона і явити ся перед осьмою годиною і сорок пять мінут в клюбі реформи. На саму їзду до Лондона потребував лише шість годин.
Єсли би хто в сїй хвили міг зайти до середини вязницї, був би побачив, що пан Фоґ сидить на лавцї без гнїву і цїлком спокійний. Не можна було сказати, щоби він піддав ся своїй судьбі, але знов з другого боку не зворушив єго сей послїдний удар так, як того можна було надїятись. Може кипіла в нїм тиха лють, страшна, бо давлена, що звичайно вибухає з нездержною силою аж в послїдній хвили? Не ножна знати. Досить, що Пилип Фоґ сидїв спокійно у вязници і ждав… На що? Чи може чого надїяв ся? Чи вірив ще в удачу, коли замкнули ся за ним двері вязницї?
На всякий спосіб пан Фоґ виймив свій годинник, положив єго на стіл і дивив ся як посувають ся вказівки. Анї одно слово не вирвалось єму з уст, лише блеск єго очий потах.
Єго положенє було страшне. Хто не міг читати в єго души, мусїв так гадати:
Єсли Пилип Фоґ честний чоловік, то зруйнований.
Єсли нечестний, то сидить замкнений.
Чи думав про який ратунок? Гадав може про се, чи нема якого виходу з того положеня? Чи роздумував над утечею? Здасть ся, що так, бо раз оглянув уважно цїлу комнату довкола. Але двері були добре замкнені, а у вікнах була вмурована сильна решітка. Він знов сїв і виймив з кишенї свою подорожну записну книжочку. До рядка, в котрій стояли слова:
„21. грудня, субота, Лїверпуль“.
додав:
„80 ий день, 11 година 40 мінут перед полуднем“.Відтак зложив книжку і дальше ждав.
На годиннику цлового уряду вибила перша година. Пан Фоґ запамятав собі, що єго годинник іде скорше о дві мінути. Друга година! Припустивши, що він сїв би тепер на поспішний поїзд, то мігби прибути до Клюбу реформи в Лондонї ще перед осьмою годиною і сорок пять мінут. Зморщив легко чоло…
О другій годинї і трийцять три мінути роздав ся на коридорі шум, заскрипіли якісь двері. Чути було голоси Паспартута і Фікса.
На хвилю заблисли очи Пилипа Фоґа.
Розтворили ся двері і панї Ауда, Паспарту та Фікс вбігли до середини.
Фікс ледве дихав, єго волосє було побурене… не міг говорити!
— Пане, — лепетїв задиханий, — пане… даруйте… нещастна подібність… Злодїй увязнений вже від трех днїв… Ви вільні!…
Пилип Фоґ був вільний! Він приступив до полїцийного аґента, глянув єму бистро в очи і зробив одно одиноке скоре порушенє, якого в житю не робив і хто знає, чи і пізнїйше довелось єму коли робити; він підніс обі руки до гори і як який автомат ударив обома кулаками нещастного аґента.
— Знаменито! — крикнув Паспарту. — Се значить ударити справдї по анґлїйски.
Фікс упав на землю і не сказав нї слова. Дістав заслужену нагороду. Але пан Фоґ, панї Ауда і Паспарту вибігли з цлового будинку, кинули ся до воза і за кілька мінут опинили ся на двірци.
Пилип Фоґ спитав за поспішним поїздом до Лондона…Було сорок мінут по другій… Поїзд відійшов трийцятьома пятьома мінутами.
Пилип Фоґ замовив осібний поїзд.
На стациї було кілька льокомотив, готових до від'їзду з поспішним поїздом, однако задля службових взглядів не міг поїзд відійти скорше як о третій годинї.
Отже о третій годинї виїхав Пилип Фоґ з панею Аудою і своїм вірним слугою до Лондона, пообіцявши машинїстови нагороду за скоршу їзду.
Дорогу до Лондона треба було переїхати за півшеста години і се не було би так тяжко, єслиб шлях був вільний. Але в дорозї мусїв поїзд нераз спинювати ся, ждати на иньші поїзди і коли наш джентельмен прибув на дворець було вже на всїх годинниках Лондона десять мінут перед девятою.
Пипип Фоґ об'їхав землю довкола, але приїхав до Лондона — о пять мінут за пізно!
Заклад був програний.