Перейти до вмісту

Під хмарним небом/Гроза

Матеріал з Вікіджерел
Під хмарним небом
Василь Чайченко
Гроза
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Гроза
Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1893
Гроза.

Мовчки насунули хмари
І залягли округи,
І потемнїли відразу
Луки, поля і луги;

Тріпалось листя мов з ляку;
Гнулись додолу квітки;
Ледві плескалася річка;
Мов повмірали пташки;

Тиша страшна і нїмая…
Ясно-блискуча стріла
Небом зчорнїлим пробігла,
Хмару вогнем обвила;

Мить ще єдина — й одразу
Вдарило громом страшним —
Наче хиталося небо
Й сьвіт захитався із їм.

Ляком пригнїчені, ждали
Смерти поля та гаї…
Крапнула крапля і друга —
І полились течії!

Довго с похмурої хмари
Води потопом лились,
Довго громи гуркотїли,
Блискавки в хмарах вились;

Довго здавалось, що небо
Землю втопить завзялось,
Поки аж хмара поблїдла,
Високо сонце знялось:

Зазеленїли, засяли
Луки, поля і луги;
Радісно хвилї моторні
Плещуть в свої береги;


І голоснїш, веселїше
Защебетали пташки,
І запашнїше запахли
Сяючи пишно, квітки;

І до блакитного неба
Вся усьміхнулась земля —
Ріки і гори з лїсами,
Луки степи і поля.