Під хмарним небом/Доки?
| ◀ Домовина | Під хмарним небом Доки? |
І молилася я… ▶ |
|
Доки?
Минає час, минають люде;
Ми всї ждемо того, що буде,
І кажем всї: давно вже час,
Щоб воля та прийшла й до нас,
А все її нема, не йде,
А час не жде, а час не жде!
А час не жде, а час летить,
І серце змучене болить,
Бо довгий гнїт минулих днїв
Його украй вже пригнїтив,
І тяжко так, що може ми
Гіркими плакали-б слїзьми,
Як би не гнїт сей днїв тяжких,
Що нас, за довгий час, усїх
І одслїд навіть з мук навчив
Ховать в душі без слїз і слів.
І так на сьвітї живемо,
На плечіх лихо несемо.
І доки будемо так жить —
Нїхто не скаже, — все мовчить.
1881.
