Під хмарним небом/Молоді сльози
| ◀ Нудьга | Під хмарним небом Молоді сльози |
Останнїй промінь ▶ |
|
Дївчина гірко дрібними сльозами так плаче…
Личко вродливе румяне і пишне дївоче
Радістю звикло, здоровям і щастям пишати,
Звикли всї бачить на йому роскішні троянди, —
Чом же тепер се по йому, блискуча й срібляста,
Тихо сльоза за сльозою на груди спадає?
Спершу в дївочому оцї засьвітить, замружить,
Око наллєтьця все повне — й тодї вже відразу
Наче великії перла посиплють, поллютьця
Чисті рясні діямантові сльози блискучі,
Слїд покидаючи вохкий на пишному личку.
От вже одна і скотилась і впала, неначе
Зірка, що тихо блищала на небі високім,
Потім скотилась і зникла в безмірнім блакиттї.
Чом же ті сльози дрібнії спадають у неї?
Нї, не питайсь ти нїколи про це, бо відмови
Навіть вона, та, що плаче так, дати не зможе;
І не журись тим нїколи: як виллютьця сльози, —
Знову те личко здоровям і щастям засяє
І росцьвітуть знов на йому ті пишні троянди
Після хвилин молодого найпершого горя…
