Перейти до вмісту

Під хмарним небом/Хвора

Матеріал з Вікіджерел
Під хмарним небом
Василь Чайченко
Хвора
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1893
ХВОРА.
(На спомин Марусї.)

Мамусю кохана, ти плачеш? бач, — сльози…
 О, годї, мамусю моя!
Тепер мінї краще: минулись морози,
 Квітками вквічалась земля.

Тепер мінї краще, не так, як зімою…
 Не ниють вже груди мої…
Тут душно у хатї: ходїмо зо мною
 На луки зелені, в гаї!

Там квіти, травиця… Ми будем ходити…
 Я рвати не хочу квіток,
Бо хочетьця жити і їм же на сьвітї
 І слухать сьпівочих пташок…

Ім хочетьця жити, як нам іс тобою…
 О, житиму довго ще я!…
Ходїмо-ж, мамусю, ходїмо зо мною, —
 Так весело сонце сия!…


Ось я вже й устала… Не хочеш, мамусю?
 Ти кажеш, що ніч у гаях?
Та нї, не злякаєш мене, не боюся:
 Там день, там весна у квітках.

Дивись: і дощу вже нї краплї немає —
 Не дощ то в вікно торохтить, —
То гай там шелеснув і пташка сьпіває, —
 Ось тілки прислухайся, цить!

Ходїмо! колись ми були під дубками…
 Тодї з нами й Галя була…
Ми ягоди рвали і грались квітками…
 Як би вона знову прийшла!

Ми-б знов погулялись, вінки посплїтали,
 Квітчастії пишні вінки…
Ох, щось мої груди болїти знов стали
 Так дуже!… Он бачиш: квітки,

Квітки, моя мамо, квітки запашнії,
 Вся хата в квітках — он дивись…
Чи це вже не хата? поля золотії,
 Зелені степи розляглись.

А вище — там небо без берега й краю…
 Навіщо мене ти взяла?…
Куди це летю я, тебе покидаю?…
 Там сонце горить і пала…

Ой що це? Відразу ніч стала неначе!…
 І сонце… вже гасне… ясне…
Нїчого не видко, нїчого… Хтось плаче…
 Ой тяжко!… ой давить мене!…