Пісня геніїв ночі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пісня геніїв ночі
автор Іван Франко
З циклу «Нічні думи». Написання: 10 грудня 1882. Джерело: Iван Франко Зiбрання творiв у п'ятдесяти томах. — Київ: «Наукова думка», 1976.  

Пісня геніїв ночі


<poem> По боях земного життя Чи в повні свіжих сил; В утомі з довгого пуття Чи в першім маху крил; Чи вниз літа склонили скрань, Чи в серці рай весни,— Сюди, вандрівче, ти пристаньї Засни! Засни! Засни! Що земний шлях, що земний бій, Ненависть і любов? Тут ніч, тиша і супокій Без снів і без оков. Тут болю, ані втіх нема, Морозу, ні весни, Тут забуття, спокій і тьма — Засни! Засни! Засни!

Припадь істотою цілов Природі до грудий, Туди верни, відкіль прийшов, Напій безсмертя пий! Почате в бою тіло те Знов в вир бездонний пхни, Що вічно смерть з життям плете,— Засни! Засни! Засни!

А дух? Се ж іскорка лишень, Се огник, нервів рух! Розпадесь мозок, то й огень Погасне, згине дух. Воскресних не лякайсь казок, Хай для дітей вони! Остатній біль — побідний крок! Засни! Засни! Засни!

<poem>