сворінь

сворінь

Сво́рінь, ня, м. 1) Шворень. Kolb. I. 67. 2) Болтикъ, которымъ прикрѣплены подножки въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 16. 3) Часть самото́ки. Шух. I. 150. 4) Шипъ, на которомъ вращается рулевое весло у плота. См. Керма. Шух. I. 181. 5) Часть п'їл. См. П'їла. Шух. I. 254.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924