Словарь української мови (1924)/самотока
Зовнішній вигляд
◀ самотність | Словарь української мови С самотока |
самотріть ▶ |
|
Самото́ка, ки, ж. = Самотека. Іди ж, каже, оціми пісками глибокими да річками самотоками. Рудч. Ск. I. 136. 2) То-же, что и витушка (см.), но нѣсколько сложнѣе устроенная, а именно: положенныхъ накрестъ палокъ — пере́хрестнів (би́льця у виту́шки), здѣсь двѣ пары — внизу и вверху, и каждый верхній конецъ соединенъ съ соотвѣтствущимъ нижнимъ дощечкой съ зазубринами (зазубами) — ка́чкою (= коник, качечка у витушки); каждая такая пара соединенныхъ перехрестнів наз. єрмо́; є́рма отдѣлены другъ отъ друга распоркой — розго́ном; стержень, на кот. надѣты єрма, наз. сво́рень. Шух. I. 150.