Словарь української мови (1924)/баламутка

by Борис Грінченко

◀ баламутити

Словарь української мови Борис Грінченко Б баламутка

баламутний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Баламу́тка, ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.