Словарь української мови (1924)/баламутити

by Борис Грінченко

◀ баламута

Словарь української мови Борис Грінченко Б баламутити

баламутка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Баламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.