Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бездушний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бездушний
Берлін: Українське слово, 1924

Безду́шний, а, е. Неодушевленный, бездыханный, безжизненный. Чуб. II. 245. Я ж мов дерево бездушне, мов глухий не чую. К. Псал. 93. І Ремула по лобу хвись! Хвастун бездушний повалився. Котл. Ен.