Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безжурно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безжурно
Берлін: Українське слово, 1924

Безжу́рно, нар. Безпечально, весело. Весело мені жилось, безжурно. Г. Барв. 526. Цікаво їй було, з чого так безжурно, так весело молотники сміялися. Г. Барв. 308.