Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блекотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блекотати
Берлін: Українське слово, 1924

Блекота́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Белькотати. 2) Клокотать. Беру воду з переводу, а вода блекоче. Гол. I. 176.