Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блискотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блискотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Блискоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Блестѣть, сверкать. Річка ледві блискоче. МВ. (КС. 1902. X. 143).