Словарь української мови (1924)/буркіт

by Борис Грінченко

◀ буркати

Словарь української мови Борис Грінченко Б буркіт

буркітник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бу́ркіт, коту, м. 1) Воркованіе. 2) Шумъ. Иноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт. Св. Л. 217. 3) Ворчанье.