Словарь української мови (1924)/бутурма

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бутурма
Берлін: Українське слово, 1924

Бутурма́, ми́, ж. 1) = Здирок. Вас. 157. См. Бурда. 2) Обрѣзки мездры, склеенные и спрессованные въ листы, — употребляются для каблуковъ въ простыхъ сапогахъ. Вас. 162.