Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/буцати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
буцати
Берлін: Українське слово, 1924

Бу́цати, цаю, єш, сов. в. бу́цнути, ну, неш, гл. Бить, ударить лбомъ (о баранѣ). І баран буцне, як зачепиш. Ном. № 3293.