Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/білозір

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
білозір
Берлін: Українське слово, 1924

Білозі́р, зо́ра, м. 1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у. 2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. III. 242.