Словарь української мови (1924)/білянка

by Борис Грінченко

◀ біляний

Словарь української мови Борис Грінченко Б білянка

біляр ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Біля́нка, ки, ж. 1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: „Ластівко, ластівко! на́ тобі веснянки, дай мені білянки!“ Ном. № 226. Чуб. I. 59. 2) Раст. Agaricus subdulcis Bull. ЗЮЗО. I. 110. 3) Порода бѣлыхъ сливъ. Вх. Уг. 227.