Словарь української мови (1924)/вершина

by Борис Грінченко

◀ вершильні вила

Словарь української мови Борис Грінченко В вершина

вершити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Верши́на, ни, ж. 1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = Вершок 2.