Словарь української мови (1924)/виправдатися

by Борис Грінченко

◀ виправдати

Словарь української мови Борис Грінченко В виправдатися

виправдити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Випра́вдуватися, дуюся, єшся, сов. в. ви́правдатися, даюся, єшся и ви́правдитися, джуся, дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хотів ся виправдати. Вх. Лем. 398. Як не піймав його, то він там виправдиться. Новомоск. у.