Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виштурити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виштурити
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́штурити, рю, риш, гл. = Виштирити. Насилу виштурила на двір, щоб хоч провітривсь трохи.