Словарь української мови (1924)/відклоняти
| ◀ відклонити | Словарь української мови В відклоняти |
відклонятися ▶ |
|
Відклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відклони́ти, ню́, ниш, гл. Въ свадебномъ обрядѣ: заставлять, заставить новобрачныхъ поклониться родителямъ, — это дѣлаетъ съ женихомъ дружко, съ невѣстой брат руками, обернутыми въ платокъ или полотенце. Старосто, пане підстаросто! благословіть батькові й матері молодого князя (сестру) одклонить! Маркев. 108, 110. МУЕ. III. 106.