Словарь української мови (1924)/відпрошувати

by Борис Грінченко

◀ відпрохуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В відпрошувати

відпрошуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відпро́шувати, шую, єш, сов. в. відпроси́ти, шу́, сиш, гл. Отпрашивать, отпросить, освободить просьбами. Побачиш сина, а може й додому одпросиш. Левиц. I. 60.