Словарь української мови (1924)/відпрошуватися

by Борис Грінченко

◀ відпрошувати

Словарь української мови Борис Грінченко В відпрошуватися

відпрягати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відпро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. відпроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Циган насилу одпросився, — вони його покинули та й пішли. Рудч. Ск. II. 183. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.