Словарь української мови (1924)/вір

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вір
Берлін: Українське слово, 1924

Ві́р, во́ру, м. 1) Огорожка изъ жердей. Чуб. VII. 392. Треба обкидати город вором. Канев. у. 2) Козлы. Шух. I. 179. 3) —ра. Жеребецъ. Шух. I. 79. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Шух. I. 211. Ум. Во́рик. Шух. I. 211.