Словарь української мови (1924)/гогіт
| ◀ говорючий | Словарь української мови Г гогіт |
гоголіти ▶ |
|
Го́гіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
| ◀ говорючий | Словарь української мови Борис Грінченко Г гогіт |
гоголіти ▶ |
|
Словарь української мови — Г
гогіт
Борис Грінченко
1924
Го́гіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.