Словарь української мови (1924)/голосний
| ◀ голосіння | Словарь української мови Г голосний |
голосник ▶ |
|
Голосни́й, а́, е́. 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома ваш голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. I. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. I. 163. О. 1862. I. 67. Ум. Голосне́нький.