Словарь української мови (1924)/грубник

by Борис Грінченко

◀ грубний

Словарь української мови Борис Грінченко Г грубник

грубниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гру́бник, ка, м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. II. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = Пригрубник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. См. Пригрубник.