Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дзинчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дзинчати
Берлін: Українське слово, 1924

Дзинча́ти, чу́, чи́ш, гл. = 1) Дзижчати. 2) = Брязчати. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. II. 61.