Словарь української мови (1924)/димка

by Борис Грінченко

◀ диміти

Словарь української мови Борис Грінченко Д димка

димкарь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ди́мка, ки, ж. 1) Ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.