Словарь української мови (1924)/дичок

by Борис Грінченко

◀ дичко

Словарь української мови Борис Грінченко Д дичок

дишель ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дичо́к, чка́, м. 1) = Дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.