Словарь української мови (1924)/довбти

by Борис Грінченко

◀ довбом

Словарь української мови Борис Грінченко Д довбти

довбтися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Довбти́, бу́, бе́ш, гл. = Довбати. Нужда і камінь довбе. Ном. № 9770.