Словарь української мови (1924)/доволочувати

by Борис Грінченко

◀ доволочитися

Словарь української мови Борис Грінченко Д доволочувати

довольний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доволо́чувати, чую, єш, сов. в. доволочи́ти, чу́, чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать послѣ посѣва. Моли б, Господи, до дощу доволочити. Харьк. у.